Навчально-виховне
заняття. 5-9 класи
Мета:
стимулювати в учнів інтерес до історії України; розвивати почуття
відповідальності за долю своєї держави; виховувати почуття патріотизму,
національної гідності.
Обладнання:
Конституція України, мультимедійна презентація « Державні символи України», музичне
оформлення,малюнок «Сходження України»,виставка книжок про Україну.
Ми – вільні люди!
Ми, неначе, квіти,
Що виростають полі чи гаю.
Нам цілувати небеса і вітер,
І долю мати, як вони, свою.
І буде доля, наче цвіт калини,
В розповені невипитих щедрот,
Бо є держава наша – Україна,
І є її невтрачений народ.
ХІД ЗАНЯТТЯ
І.
Організаційний етап
ІІ.Оголошення
теми, мети уроку
Учитель. Діти, де б ви не жили: серед безкрайого степу чи в оточенні
віковічних лісів, біля високих гір чи синього моря, у місті чи у селі – все це
зветься одним словом – Україна.
Україна – це ваша Батьківщина, і ви її
громадяни, бо живете на цій землі. Як наша
планета є
маленькою частинкою безмежного Всесвіту,
так і ви є невід’ємною
частинкою великого народу України.
Зверніть увагу на епіграф
нашого уроку ( учень зачитує епіграф) – ці слова нашого краянина В. Олійника
присв’ячені незалежності нашої держави. Так, тепер ми вільні, але до цього був
довгий шлях. Давайте пригадаємо деякі його сторінки.
Методичний прийом «Мозковий штурм»
- - В якому році Україна стала
незалежною?
- -Які документи узаконюють статус
України як держави?
- -Назвіть відсоток громадян, які
підтримали Акт проголошення незалежності України на Всеукраїнському
референдумі.
- - Коли та в якому юридичному
документі остаточно визнана незалежність України, як держави світу ?
(Вчитель
зачитує статтю 20 Конституції України)
- -Що є державними символами
України?
(Діти переглядають презентацію «
Державні символи України».Учитель повідомляє тему і мету уроку).
ІІІ.Основний
етап. Опрацювання навчального матеріалу
Учитель. Отже, 24серпня ми святкували скільки років
незалежності України? Але так було не завжди. Наша прекрасна земля була
окупована і спаплюжена, тисячі населення продані в рабство, колись горді лицарі
– козаки – закріпачені, самобутня й багата культура – знівечена. (звучить
сумна мелодія)
РОКСОЛАНА
Нема нікого. Євнухи,
гарем
і одаліски, і … нема
нікого.
Вже продали і зрадили мене,
мою журбу поклали на
коліна,
і навіть пісню, рідну,
журавлину
арканом вітру вирвали з
небес?
А дім палав і плакали
дощі,
і
дух живиці гіркнув на долонях,
і падав щит, чужий,
багряний щит
на гострий крик,
народжений в полоні.
Мої сліди, мої гіркі
сліди,
ви поросли рожевою
травою,
а брат один, чому мій
брат один? –
Коли я залишиюся живою!
Коли в мені вирує
джерело,
палає ватра вирваної
пісні…
Хоча б на мить від серця
відлягло-
о, як йому на цьому
світі тісно!
У рідний край немає
вороття,
і «цар царів» - султан
мені за мужа,
шовковий шнур його синів
задушить,
його візир віддасть мені
життя,
бо я – Хуррем,
я – радісна, і знов
святкує сміх, ступаючи
по трупах,
бо то братів моїх убитих
кров
через літа і долі
переступить,
аби прийти і плітями
журби
мене шмагати сорок
довгих років…
Неоніла Стефурак
Учитель. Майже три з половиною сторіччя йшла Україна до
своєї незалежності. Дві попередні спроби( 1654 р. і 1917-1921 рр.) здобути і побудувати незалежну
Українську державу закінчилися поразками. Трагізм історичної долі України у
спробах вибудувати незалежну державу, очевидно, потрібно шукати зокрема в тому,
що в українського народу не було необхідної для цього єдності.
Інсценізація
уривку з драматичної поеми «Батурин» Ольги Бабій
(Заходить
ігуменя Марія-Магдалина з іншого боку гетьман Іван Мазепа)
Мазепа:
Благословіть, ігумене!
Ігуменя:
Мій сину!
Хай Бог тебе благословить, дитино.
Чого ж так рано? Що тебе тривожить?
Ти, певно,цілу ніч
пробув в дорозі…
То ж говори. Чого ти
мовкнеш, сину?
Здається, щось задумав,
сину, ти.
Мазепа:
Задумав. Хочу волі досягти.
Ігуменя:
Нехай про це лиш стіни церкви чують…
Мазепа:
З Москвою щастя ми не побудуєм:
Із вільних козаків зробилось бидло.
У нас цього не чуть
було й не видно.
І наші землі взяв собі москаль.
А що дівоча доля? Чиж
не жаль
Краси тієї, що намарно
гине?
А що байстрят по нашій
Україні,
А що сиріт, удів, а що
сліпців…
Я б, мамо, з Богом
стрітися хотів
Як воїн, як гетьман,-
не раб Петра.
Ігуменя:
Мій гордий сину! Булава важка
Тобі до рук дісталася,
козаче…
Мазепа:
Козацьке військо має добрий гарт.
Ігуменя:
Чи стане війська?
Мазепа:
Думаю, що стане.
Та ще настільки рід
наш не змілів,
Ще ми у змозі втримати
мечі,
Іще міцна кольчуга на
плечі…
Ігуменя
і Мазепа виходять. Заходять Меншиков, Чечель.
Меншиков: Агов, ребятушки! К вам светлий князь
Голицин!
Откройте город.
Надо поклониться егo
височеству!
Чечель: Ми – вільн козаки.
Голіцина ж пасемо
до ріки.
Меншиков: Откройте город!
Чечель: Без бою вам здаватися не будем,
Не підуть на ганьбу вкраїнські люди.
Меншиков: Что ти несешь?
Ви все – хохли. Ви – бидло,
Ви, малороси,
позабили, видно,
Что не должно в
России бить таких,
И нет у нас
народностей других.
Чечель: Та ж ви казали: ми брати по вірі.
Меншиков: Какой дурак в такие бредни верит?
Велю тебе ворота
отпереть.
Чечель: Батурин не здається! Краще –
смерть!
Учень: Питають: що ми за народ
такий?
А я кажу:
вертаєм з попелища,
Де за Батурин не
скінчився бій…
Питають, що ми за
народ такий…
Ми ті, що
відродились з попелища.
І наше
синьо-жовте полотнище
Полоще свіжий
вітер молодий.
Учитель. А зараз ми з вами
пригадаємо весь шлях нашої держави до незалежності, пройшовши його по
сходинках, які намальовані на цьому малюнку
«Сходження України».
(На малюнку намальовано 4 сходинки вверх, на кожній
сходинці роки, а вгорі Прапор і Герб нашої держави:допомагають учні, які мали
випереджувальне домашнє завдання)
1-й учень. Перша
сходинка. Київська Русь ІХ-ХІ ст. була
однією з найбільших й наймогутніших держав у Європі. У часи Володимира Великого
вона досягла високого рівня військової могутності, економічної міці,
культурного піднесення, стала в рівень з багатьма державами Європи і Близького
Сходу. Пізніше Ярослав Мудрий, син Володимира, продовжував зовнішню політику
свого батька. В той час Київська Русь мала дружні стосунки майже з усіма
країнами Європи. Ярослава Мудрого називали «тестем Європи», тому що його дочки
були дружинами королів Норвегії,
Угорщини, Франції, а сини були одружені з можновладними принцесами Візантії,
Польщі, Німеччини. Київська Русь відігравала політичну роль у міжнародному житті,
бо захищала Європу від нападів східних кочівників.
2-й
учень. Друга сходинка. У ході визвольної війни (1648-1657 рр.)
українського народу під проводом Богдана Хмельницького створено основу для
розбудови козацької держави. У ХV столітті на території Європи з’являється, хоч
і ненадовго, суверенна Україна з усіма атрибутами політичної й економічної
влади. А 1710 року Пилип Орлик написав конституцію, яка за демократичним
змістом значно випередила тодішні правові акти європейських держав. 16 статей
документа визначили демократичні засади української державності.
3-й учень. Третя
сходинка. У новітню добу свої історї український народ увійшов без власної
держави й територіальної цілісності .
Україна була поділена між двома
сусідніми імперіями: Російською та
Австро-Угорською.Події Першої світової війни , а також розвиток подій 1917 року в Петрограді сколихнули український народ. Реалізувавши
своє одвічне прагнення до свободи ,українці створили 17 березня
1917 року Українську Центральну Раду . вона стала центром організації українського життя, виражала
інтереси всього народу. Очолив її
відомий громадський діяч , історик
Михайло Грушевський.Центральна Рада, виконуючи
народну волю,своїм четвертим універсалом
22 січня 1918 року перед усім світом
проголосила Україну самостійною
державою.
На жаль, у лиху годину відродилася українська держава , яка з самого
початку опинилася в дуже скрутному
становищі. Відсутність армії не дозволила боронити проголошену самостійність
.29 квітня 1918 року на засіданні Ради
було ухвалено Конституцю УНР, а Михайла Грушевського обрано Президентом Української Народної республіки. Це був
останній день влади Центральної Ради, яка своєю діяльністю показала всьому
світові, що є український народ, який бажає жити на своїй рідній квітучій землі в радості і достатку.
4-й учень.
Четверта сходинка. Незважаючи на століття поневолення іншими державами,одвічною
була мрія багатьох українцв про незалежність своєї Вітчизни. І ось на
початку 90-х років Україна домоглася
самостійності, а 16 липня 1990 року Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України.
24 серпня 1991 року було прийнято Акт
проголошення незалежності України. 1 грудня 1991 року відбувся референдум ,що
підтвердив Акт проголошення незалежності
України. Треба було остаточно переконати
Європейські держави, держави усього світу у своєму бажанні жити вільно, незалежно.
Усний журнал «Поети Прикарпаття
–Україні»
РІДНА
ЗЕМЛЯ
В дні минулі — нема вороття,
Полягли вони з кривдами в герці.
Але марно б розтратив життя,
Як не чув би твій біль в своїм серці.
Як без плуга лишив би обліг,
Де колоссям бринить літня днина,
Як цурався б тернистих доріг,
Рідна земле, — і в горі вродлива.
Ти живеш не лише в доброті,
Хто позаздрить твоїй гіркоті.
Давить душу твій голос чаїний.
Хоч нелегкі судились путі,-
Прагну я поріднити в житті
Власну долю і долю Вкраїни.
Ярослав Дорошенко
БЛАГОСЛОВИ
В обличчя нам вітри століть
Свинцем і пилом віяли,
Щоб побороти, спопелить
І по світах розсіяти.
Одні хлопами звали нас,
А інші мазепинцями,
Та ми були — були весь час
Із вами українцями.
Зійшла Вкраїна, мов зоря,
Понад шляхами сивими.
Чому серця в нас не горять
Єдиними поривами?
Чого вагаємось тепер:
Чи бути, чи не бути нам?
Невже козацький дух помер
Той, що воскрес під Крутами?
Скажімо світу, хто ми єсть,
Якого роду-племені,
Що не згубили власну честь
Під бурями шаленими.
А хто зломивсь, як олівець,
Хто відцурався рідного,-
Погасне, наче каганець,
Загубиться безслідно він.
О, Боже, нас благослови,
Зміцни серця надіями.
Як на дорогах життєвих
Стрічаємося з мріями.
І землю нашу вбережи,
Заклечену калиною,
Щоб на планеті і в душі
Була лиш Україною.
Василь Олійник
О світлий Боже — Трійце Пресвята!
Стою перед Тобою на колінах...
Якщо Тобі байдужа я вже так,
хай небайдужа буде Україна.
Якщо мені Любові Ти не дав,
то заземли усі гріхи на мене!
Я все відбуду й втрачені літа
нехай біль серця випалять вогненно.
Пресвітлий Боже! Честь не оскверни
рабів своїх — пильнуй їх від спокуси..
Благально очі дивляться з пітьми —
врятуй во Ім'я вбитого Ісуса!
Єдиний Боже, Трійце Пресвята,
прошу Тебе во ім'я того Дару,
котрий мені Ти як Знамення дав:
розвій над нами смути чорну хмару.
Перед Тобою — я, журба й вина —
Твоя земна і неземна дитина.
Талантів маю чашу, що без дна,
та є і буду, доки є Вкраїна!
Не знала я нічого, крім розлук,
проте нічого світу я не винна...
Позбав мене ненависних, злих рук.
Й дай знак, що буде вічно Україна!
Надія Дичка
Встає держава, зводиться з колін,
На європейські прагне верховини.
Та як піднятися з отих німих
руїн,
Які лишились у душі людини?..
Ми ж — українці! Чуєте, брати?
Щоб ствердити державу, зберегти, —
Згадаймо всіх героїв поіменно,
На вічну пам'ять їх — схилім знамено.
Бо поки не очистимось від скверни —
Не проростуть свободи справжні зерна...
То ж об'єднаймося в тій пам'яті
пречистій
І поклянімось в хвилі урочистій:
Своїх героїв гідно шанувати,
І рідну мову берегти, плекати.
У праці, чесності і творчості рости,
Онукам Україну зберегти.
Ганна Дорошенко
Учитель. Загадкова дорога історії привела нас сьогодні до часів, які засвідчили
виникнення українського народу і побудову першої самостійної держави. Українці
належать до тих народів, які пройшли через великі випробування. І хоча над нами
впродовж багатовікової історії глумилися, нас принижували, грабували міста і
села, пророкували загибель, відбирали землі й виселяли із власної домівки- ми
вижили і вистояли у цьому поєдинку, пам’ятаючи своє коріння, розмовляючи
власною мовою
(Учні
виконують пісню «Україно моя рідна» на слова Надії Дички )
ІV.Підсумковий етап
Учитель.
Держава – то є дім, у якому живуть тисячі, мільйони людей. Мир, щастя, спокій у
домі залежить від усіх: і тих, хто у ньому живе, і тих, хто цей дім будує. Хто
ж вони – перші будівничі Української держави?
Гра « Я знаю історію України»
Клас ділиться на дві команди. Учасники
команд по черзі мають називати прізвища видатних історичних постатей і те , що
вони зробили для побудови незалежної України. Перемагає та команда, учасник
якої останнім дав правильну відповідь.
Учитель. Отже, переможці гри з гордістю можуть казати,
що вони знають історію своєї держави. Закінчити наш урок я хочу віршем Василя
Олійника
« Заукраїнься, Україно!»
Заукраїнься, Україно,
І при
шляхах затополись,
В степах, як небесах, безмірних:
Майбутнім щедро колосись.
Заукраїнься, Україно,
Байдужі душі розбуди.
І цвітом
сонячним калини
У серці кожному зійди.
Заукраїнься, Україно,-
Країно волі і добра.
Твоя історія нетлінна,
Як хвилі сивого Дніпра....
Заукраїнься, Україно...
Немає коментарів:
Дописати коментар