Урок-пошук: "Тема жіночої долі у творчості Т.Шевченка.Поема „Катерина” та однойменна картина.
Мета:
- познайомити старшокласників із поемою Шевченка „Катерина”, в якій піднято проблеми покриток і материнства,
- показати трагізм долі покритки у 19 сторіччі. Засобом виразного читання справити потужне емоційно-естетичне враження,
- допомогти осмислити й чуттєво осягнути такі поняття, як дівоча честь, відповідальність за материнство і батьківство, застерегти учнів від повторення аналогічних помилок,
- виховати естетичні почуття, прищепити любов до матері, повагу до жінки, шанобливе ставлення до коханої,
- закріпити вивчене про образ-персонаж у ліро-епічному творі.
Обладнання:
- схема умовних етапів трагічного шляху Катерини;
- запис музики „Аве Маріє”;
- картина Шевченка „Катерина”;
- картина Рафаеля „Сікстинська Мадонна”;
- малюнки дітей до поеми.
Інтеграція:
- світова література;
- італійський живопис;
- народознавство.
Хід уроку
1. Оргмомент.
2. Мотивація навчальної діяльності.
Подивіться уважно на цю репродукцію картини Рафаеля „Сікстинська Мадонна”. Ви, звичайно, вже не раз її бачили, бо вона є чи не найвідомішою картиною у світі, і її репродукції постійно розповсюджуються мільйонними тиражами. Чому ця картина стала такою знаменитою? Чому мистецтвознавці всього світу ось уже кілька століть намагаються розгадати, в полягає її притягальна сила?
...Ніби щойно відкрилася завіса, і до людей з небес повільно й врочисто сходить Божа Матір — Мадонна, несучи на руках свого сина. І святий Сікст, і свята Варвара, що зустрічають Мадонну, захоплені нею.Мадонна несе свого сина людям. Це доля Матерів — у важких муках народити дитину, вигодувати, а потім послати в життя, до людей, відірвавши її від себе. Ні, якийсь зв'язок між Матір'ю і сином збережеться. Син завжди пам'ятатиме про Матір, що дала йому життя. А Мати з тривогою стежитиме за сином, як він там, серед людей, чи достойно живе, чи творить добро так, як вона його вчила...
Мистецтвознавці багато писали про погляд Сікстинської Мадонни. В погляді Мадонни — смислова безкінечність. У ньому — і любов до сина, і тривога за його майбутнє, і готовність все зрозуміти і все простити... Її син дивиться на світ з докором, з тривогою, ніби передчуває, що в цьому світі йому доведеться непросто.Картина заворожує загально людськістю свого змісту. Споглядаючи її, відчуваєш момент власного облагородження. В якусь мить відкривається вічна краса Материнства — краса народження і продовження життя, краса жертовної материнської любові.
Рафаель — геніальний художник, один із титанів духу епохи європейського Відродження. Найулюбленіша тема його живописної творчості, до якої він неодноразово звертався,— тема Мадонни.
Шевченко — геніальний поет, один із найвизначніших у світовій літературі титанів духу. І якщо взяти до уваги, що одна із кращих його поем «Марія» присвячена Богоматері, то тема Мадонни для нього теж була важливою, і в її трактуванні він піднявся до тих самих висот духовності, що й Рафаель. Це, наприклад, відзначив І. Франко, коли писав з приводу цієї поеми, що Шевченко «лишив нам такий високий пам'ятник своєї мислі свого слова, лишив нам такий ясний та пориваючий ідеал жінки і громадянки, якого не писав ні один інший поет у світі і котрого по ширині та висоті основної думки й перевищити неможливо...» До такого ідеалу, писав Іван Франко, «удається доходити людськості тільки в великих хвилях переломів всесвітньої боротьби добра зі злом...».
До такого образу своєї Мадонни Шевченко піднявся в останній, завершальний період творчості. А до того він зображав земних Мадонн — звичайних українських жінок-матерів. Але стривайте... Тут, мабуть, недоречним є слово «звичайних». В очах Шевченка жінка-мати ніколи не була звичайною. Образ жінки, що тримає на руках і дитину, завжди хвилював Шевченка. Він був переконаний, що
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Так, для Шевченка було великим щастям бачити матір щасливою. Як поет виражає своє розуміння, своє бачення щасливого людського життя ви зрозумієте, прослухавши наступні поетичні рядки:
І досі сниться: під горою,
Меж вербами та над водою,
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
Ця поезія була написана під час перебування Шевченка далеко від України. Поетові тоді часто уявлялась Україна. І ось таку любу для поетового серця картину ми бачимо, дякуючи його поетичному слову. Теплий день, під горою така типова для українського села біленька хата, трохи нижче — ставочок. На призьбі — старий дід бавить маленьке внуча, а воно, здоровеньке,— «хорошеє та кучеряве». Деякі літературознавці зазначають, що цей вірш — ідилія, тобто якась уявна, а в дійсності зовсім, неможлива картина щасливого життя. Хочеться заперечити таким твердженням: хіба мало було і є у нас в Україні таких біленьких хаток, що виглядають з-поміж верб та вишневих садків? Хіба мало у нас було і є дідусів та бабусь, що сидять на призьбах та доглядають онуків? Хіба мало у нас було і є гарненьких діточок, що граються теплими літніми днями біля своїх осель? Ні, все це — реальне життя. Просто треба розуміти, що в даному випадку ми глянули на нього очима поета, який наділений здатністю бачити красиве у житті і відкривати його людям.
А тепер будьте уважними — Шевченко нам показує щасливу матір:
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда і дитя,
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить,
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: «Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги?»
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, Отче наш.
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас,
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.
Ось він — момент людського щастя. Матері добре, бо в неї здорова дитина. Ти добре ще й тому, що з нею батько. Зв'язок поколінь не перервано. Чоловіка цієї жінки ми не бачимо, але немає сумніву, що він десь є «за кадром». У світі все лагідно, спокійно, затишно, бо в центрі його — щаслива мати.
3. Повідомлення теми й мети уроку.
Але Шевченко мало показував нам щасливих Мадонн. Значно частіше йому доводилось писати про матерів скривджених, ошуканих, глибоко нещасних. Шевченко, як ніхто, розумів красу материнства. І тому йому було нестерпно, коли бачив скривджену матір. Перечитайте такі поеми, як «Сова», «Відьма», і ви відчуєте, як він глибоко переймався материнським горем.Сьогодні почнемо знайомство з відомою поемою Шевченка «Катерина». Вона була написана у Петербурзі в 1838 році, коли він уже був на волі, навчався в Академії мистецтв. Поема має присвяту «Василию Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года».
4. Виклад матеріалу.
Заслуховування повідомлень
а) Проблема покритки у світовій літературній скарбниці:
Стислий варіант відповіді.
Тема ошуканої дівчини широко розроблялася . у світовій літературі впродовж багатьох століть (С. Річардсон «Кларіса»,. М. Карамзін «Бідна Ліза», Є. Баратинський «Еда», Г. Розен «Марина»). Часто до цієї теми зверталися корифеї українського театру — М. Старицький, М. Кропивницький тощо. Ми назвали лише кілька творів, у яких головною дійовою особою є покритка, а у скількох творах вона виступає епізодичним персонажем (Г- де Мопассан «Життя», М. Стельмах «Правда і кривда» тощо).
б) Реакція на позашлюбну дитину в нашому суспільстві.
(Матеріал добирається із сучасних молодіжних журналів чи газет.)
Знедолена жінка-рабиня стала постійним супутником Шевченкової поетичної музи. Ніжну любов до жінки-страдниці він проніс крізь усе своє творче життя, віддав їй величезну наснагу свого поетичного хисту, підніс її до високих художніх узагальнень. Передісторія Шевченкових героїнь накреслилась у його ранніх баладах — «Причинна», «Утоплена», «Тополя».
Молоде життя головної героїні поеми „Катерина” обірвалося передчасно, що, безумовно, є великою трагедією для самої людини та її оточення. Чимало людей перечитувало Шевченкову «Катерину», і в душу кожного з них проникало співчуття до цієї знедоленої жінки.
Бесіда:
- Які почуття виникли у вас під час прочитання твору?
- Який шлях пройшла героїня до трагічного фіналу?
- Чи був у неї вихід з цієї ситуації?
- Якщо на даній схемі цифрою 7 позначимо трагічний кінець Катерини, то які ж кроки передували цьому? (досліджуємо все з кінця).
Схематичне зображення трагічного шляху Катерини
7 — трагічна смерть Катерини; 6 — загибель останньої надії (Іван її зігнорував); 5 — поневіряння по світу, самотність і безпорадність; 4 — відречення батьків; 3 — осуд односельців, що ретельно дотримувалися тисячолітніх моральних традицій; 2 — позашлюбна вагітність; 1 — інтимні стосунки-3 москалем, що здавна уособлював інородця, загарбника, чужинця.
Учитель:
Діти! Після цього хочеться нагадати, що Шевченко мав у творчому доробку не тільки поетичні роботи, а й малярські.
З малярського доробку Кобзаря картина „Катерина” у народі знана чи не найбільше. Назва картини „Катерина” походить від однойменної поеми, написаної Шевченком чотирма роками раніше. Про те, що картина створена за мотивами поетичного твору, писав сам автор у листі до Г.Тарновського. очевидно, повернутися до теми покритки Шевченка спонукало те, що в 1842 році він став свідком ситуації, яка, щоправда, в міському різновиді, повторювала ситуацію, уже витворену уявою поета: мічман зваблює дівчину і від’їжджає, залишаючи її вагітною.
О.Сидоров, наприклад, написав: „Його живописна „Катерина” - дівчина, до якої наближається материнство, - справді гарна, а рисунок її ніг, на що варто звернути увагу, - майже точно копіює ноги „Сікстинської Мадонни” Рафаеля, з якою Шевченко, звісно, був знайомий завдяки численним гравюрам”.
По-справжньому збагнути художній геній одного з найвидатніших митців Відродження, проникнути у секрети його творчості, допоміг його учитель – Карл Брюллов.Та це й природно, адже Брюллов, сам був зачудований величною красою творів Рафаеля. Вперше вони вразили його в Дрездені, знову й знов він захоплено споглядав їх у Римі; і не тільки споглядав, а й мислив, жив ними, бо пензель Брюллова-копіїста давав Рафаелевим картинам та фрескам нове життя. Звісно, йому було що розповісти своєму перейнятливому учневі. Гадаємо, що Шевченко знав думки Брюллова і щодо «Сікстинської мадонни»: Рафаелева мадонна, на яку чим більше дивишся, тим більше відчуваєш незбагненність цієї краси: кожна лінія зважена, сповнена виразності; грація поєднана із самим строгим стилем.
Звеличення материнства, притаманне обом митцям, мало й суто особистий аспект: Рафаель, як Шевченко, був раннього віку сиротою без матері. Можливо, що спомин про власних матерів спонукали художника і поета Шевченка поставити людське материнство на п’єдестал святості.
Отже, діти, придивіться уважно до картини й пригадайте все, що було вже сказано на уроці та спробуйте дати відповіді на питання:
- Чи збігаються основні мотиви в обох творах?
- Як простежується авторська позиція в різних видах мистецтва?
- У якому творі більше проявився талант Т.Г.Шевченка?
- Дослідіть роль художньої деталі (листочки дуба біля ніг Катерини, житні колоски).
Відповідь учнів:
Дуб ще з праслов'янських часів вважався символом чоловічої сили, енергії, що підтверджують вишивки на чоловічих весільних сорочках. Покровителем цього дерева був бог блискавки і грому Перун, якого дуже шанували наші предки. Саме до нього зверталися перед важливими родовими чи племінними справами язичники-чоловіки, просячи укріпити їх волю, тіло, дух, тому виникли такі порівняння: міцний як дуб, непохитний як дуб, твердий як дуб. Що ж до зламаного дубового гілля, то це може бути натяком на зневагу до хлопця, який в даному випадку на краще і не заслуговує, з іншого боку — понівечена народна мораль, традиція, своєрідне порушення національного табу. Прямим підтвердженням сказаному є житнє колосся — символ сімейного щастя, благополуччя, яким мати і батько завжди благословляли молодят, коли ті йшли під вінець.
- Про що говорять кургани на картині Шевченка?
Відповідь учнів:
Шевченко добре знався на усній народній творчості, українській обрядовості, тому таке трактування може мати реальне підґрунтя.
Щодо курганів, то цей образ-символ дуже поширений у поезії Шевченка, варто згадати «Розриту могилу», «Темний льох» тощо. Автор однозначно подає кургани (могили) як уособлення патріархальної традиції, яку потрібно свято плекати і передавати нащадкам. Напрошується така паралель: нехтування дівочою цнотою — зневажання родинних звичаїв — руйнування вікової культури – знищення традиції – крах нації. Кургани – мовчазні свідки подій, що змальовані в поемі, вони – символ докору як москалеві, так і Катерині.
5. Підсумок уроку
Бесіда:
- Яким постав перед вами на сьогоднішньому уроці Т.Г.Шевченко?
- Чи можна назвати „Катерину” навчальним твором?
- Чи шкода вам часу витраченого на читання цієї поеми?
Немає коментарів:
Дописати коментар